Consumer Health Care

СМЕКТА^® та СМЕКТАЛІЯ^®  – це пероральна фармацевтична глина, яка використовується для лікуванні гострої діареї як у дорослих, (СМЕКТА^® – у дітей старше 1 місяця, СМЕКТАЛІЯ^® – у дітей старше 15 років) .

З більш детальною інформацією по препаратам СМЕКТА^® та СМЕКТАЛІЯ^®  можна ознайомитись за посиланням: https://www.smecta.ua

ФОРЛАКС – оральний осмотичний проносний лікарський засіб, розроблений компанією IPSENтта призначений для лікування запорів у дорослих та дітей старше 6 років. Активною речовиною препарату ФОРЛАКС є Макрогол 4000, лінійний полімер поліетиленгліколю (PEG) з високою молекулярною масою.

З більш детальною інформацією по препарату ФОРЛАКС можна ознайомитись за посиланням: https://forlax.ua

ФОРТРАНС^® використовується для очищення кишечника перед ендоскопічними процедурами (колоноскопія) та хірургічними операціями. Активною речовиною у препарату ФОРТРАНС^® єМакрогол 4000, лінійний полімер поліетиленгліколю (PEG) з високою молекулярною масою з доданими електролітами.

ІЗІКЛІН – це осмотичний проносний засіб нового покоління, призначений для дорослих, для очищення кишечника перед ендоскопічними

процедурами (колоноскопія) та хірургічними операціями. ІЗІКЛІН містить три різні активні речовини: сульфат натрію, сульфат магнію і сульфат калію.

ТАНАКАН^® містить натуральні речовини з антиоксидантними і нейро-захисними властивостями.

ТАНАКАН^® призначений для лікування когнітивних розладів (пам’яті або дефіциту уваги) у літніх людей. Активна речовина в TANAKAN^® – EGb 761^® – стандартизований екстракт з листя Гінкгобілоба, що культивується і видобувається в контрольованих умовах.

ПАКСЕЛАДИН^® -лікування сухого непродуктивного кашлю у дорослих та дітей старше 2,5 роки

Діарея – стан, при якому пацієнт виділяє кал надто рідкої консистенції (рідкий або напіврідкий)зі збільшеною частотою випорожнень (>3/добу).

Захворювання

Механізми виникненя діареї:

1. Порушення всмоктування у тонкому або у товстому кишківнику, які спричинені:

• зменшенням поверхні всмоктування або пошкодженням транспортного механізму в епітелії
• наявністю у просвіті кишківника невсмоктувальних осмотичноактивних речовин (осмотична діарея) — викликає перехід рідини до просвіту ШКТ, згідно з осмотичним градієнтом;
• прискореним пасажем (прискореною моторикою);

2. Збільшення виділення електролітів та води у тонкому або у товстому кишківнику (секреторна діарея), спричинене активацією транспортних механізмів в епітелії або волокон кишкової нервової системи:

• ендотоксинами;
• медіаторами запалення (аденозин, гістамін, серотонін, перекис водню, фактор активації тромбоцитів [ФАТ], лейкотрієни, простагландини, цитокіни) — запальна діарея, зазвичай, супроводжується також порушенням всмоктування внаслідок пошкодження епітелію та зменшення поверхні всмоктування;
• ентерогормонами

Класифікація та причини:

Гостра діарея (≤14 днів; за IDSA 2017, гостра діарея <7 днів, персистуюча діарея 7–13 днів):

• інфекції ШКТ або вживання бактерійних токсинів (>90 % випадків гострої діареї);
• побічні ефекти ліків (найчастіша причина неінфекційної діареї) — антибіотики широкого спектру дії, антиаритмічні препарати, гіпотензивні засоби, НПЗП, теофілін, антидепресанти, цитостатики, Н2-блокатори, антацидні препарати, метформін, гормони щитоподібної залози, зловживання проносними засобами;
• токсини — отруєння грибами, інсектициди, етиловий спирт, оксид арсену;
• харчова алергія;
• ішемічний коліт, гострий дивертикуліт ободової кишки;

Хронічна діарея (>4 тиж.; за IDSA 2017 ≥30 днів) — рідко спричиняється інфекцією ШКТ (за винятком хворих з імунодефіцитом); причиною в >90 % випадків є неспецифічні запальні захворювання кишківника, рак ободової кишки або синдром подразненого кишківника:

• секреторна діарея — ліки, токсини (хронічне зловживання алкоголем, оксид арсену), жовчні кислоти, коротколанцюгові жирні, гормонально активні пухлини;
• осмотична діарея — ЛЗ (проносні засоби з групи осмотичних речовин, антацидні препарати, орлістат, тривале застосування колхіцину, холестираміну, неоміцину, бігуанідів, метилдопи), деякі дієтичні продукти харчування та солодощі, що містять сорбіт, маніт або ксиліт, лактазна недостатність недостатність інших дисахаридаз, синдром короткої кишки, кишкові нориці;
• стеаторея — порушення травлення (екскреторна недостатність підшлункової залози, синдром надмірного бактерійного росту в тонкому кишківнику, холестатичні захворювання печінки), порушення всмоктування (целіакія, лямбліоз, хвороба Віппла, кишкова ішемія, абеталіпопротеїнемія, лімфангіолейоміоматоз кишківника та інші причини ентеропатій з втратою білка;
• запальна діарея — неспецифічні запальні захворювання кишківника, мікроскопічний, ішемічний та радіаційний коліт, харчова алергія, первинні та вторинні імунодефіцити, пухлини кишківника, кишкові найпростіші та глистова інвазія;
• прискорений пасаж.

Діагностика

Якщо не виявлено характерних симптомів та немає анамнестичних даних, що вказують на неінфекційну причину (напр., ліки) → слід припустити, що гостра діарея викликана шлунково-кишковою інфекцією або харчовим отруєнням. Якщо симптоми зберігаються або посилюються, незважаючи на адекватне лікування, і діарея продовжується (>10–14 днів) або епізоди діареї часто повторюються → розгляньте причини хронічної діареї та проведіть відповідну діагностику.

При хронічній діареї слід оцінити вигляд калу та характер діареї, що допоможе попередньо звузити список можливих причин. Паціент залишається натщесерце, щоб визначити характер діареї; остаточним підтвердженням є визначення концентрації натрію (Naкал), осмолярності (осмолярність [мОсм/л] = осмолярність калу, визначена осмометром — 2 × [Naкал + Ккал] або 280 – 2 × [Naкал + Ккал]) та вмісту залишкових речовин у калі (норма <0,25 %).

Слід виключити псевдодіарею — часте виділення малих кількостей рідкого, коричневого калу, як правило, з нетриманням калу, пов’язане з переповненням і розтягненням ободової кишки, що спричинене обтурацією прямої кишки каловими масами в перебігу важкого закрепу або звуженням сигмоподібної кишки (рідше — прямої кишки) з приводу органічних змін, у т. ч. пухлин.

Симптоматичне лікування

Регідратація – основний метод симптоматичного лікування діареї. У більшості хворих із зневодненням легкого або помірного ступеня (втрата ≤9 % м. т.) регідратацію можна проводити п/о в амбулаторних умовах або вдома. Зазвичай, достатнім є прийом рідини (вода, соки, ізотонічні напої, супи) та кухонної солі (напр., солоні крекери). Регідратаційна терапія включає 2 фази:

Відновлення дефіциту рідини (регідратація) — у перші 3–4 год призначається виключно ПРР в об’ємі, рівному визначеній втраті маси тіла (пацієнт повинен випивати вдосталь, щоб втамувати спрагу).

Підтримуюче лікування — слід продовжувати прийом ПРР iз метою відновлення поточних втрат води та електролітів iз калом та блюванням (→вище) і розпочати харчування (реаліментація). Додатково пацієнт повинен пити ПРР або нейтральні розчини (без обмежень до моменту втамування спраги) в об’ємі, рівному добовій потребі у рідині (після відрахування об’єму спожитої їжі). ПРР приймають до моменту припинення діареї.

Протидіарейні ЛЗ

– лоперамід п/о — похідне опіоїдів, сповільнює перистальтику кишківника, збільшує всмоктування води, зменшує кількість випорожнень. Розглядається як додатковий засіб у хворих із водянистою діареєю, що перебігає без лихоманки або з незначною лихоманкою.

– діосмектит п/о 3 г 2–3 × на день;

– октреотид — застосовується для симптоматичного лікування діареї, пов’язаної з хіміотерапією, синдромом Золінгера-Елісона, карциноїдом, ілеостомією, норицею, кишковою непрохідністю, при хронічний діареї у хворих на СНІД. Зменшує вісцеральний кровотік, знижує секрецію і нормалізує перистальтику кишківника.

(Режим доступу: https://empendium.com/ua/chapter/B27.I.1.15.)

Захворювання

Занадто мала частота випорожнень (≤2/тиж.; важкий закреп — це ≤2 випорожнень на місяць) або тверді випорожнення, що виділяються з зусиллям, часто, з відчуттям неповного випорожнення.

Діагностика

Якщо закреп — це новий симптомом, необхідна особливо ретельна діагностика.

1. Суб’єктивне і об’єктивне обстеження: слід встановити частоту випорожнень, вигляд випорожнень, тривалість закрепу, проблеми, що пов’язані з виведенням калу, наявність супутніх, актуальні та перенесені хвороби, застосовувані ЛЗ; також важливо оцінити психічний стан, наявність симптомів ендокринних хвороб та захворювань нервової системи, що перебігають з закрепом, обстеження пальцем per rectum з оцінкою напруження анального сфінктера, наявність тріщин і виразок, гемороїдальних вузлів і випадіння прямої кишки. Тривожні симптоми, що вказують на ймовірність органічної причини: гарячка, зниження маси тіла, кров у калі, анемія, зміни при об’єктивному обстеженні, біль у животі, що пробуджує пацієнта вночі, родинний анамнез, що вказує на рак товстого кишківника або неспецифічні коліти.

2. Допоміжні дослідження:

1) лабораторні аналізи крові: загальний аналіз крові, рівень електролітів у плазмі, інколи також рівень глюкози, кальцію і ТТГ в сироватці крові;

2) прихована кров у калі;

3) ендоскопічне та радіологічне обстеження товстого кишківника — колоноскопія обов’язкова у осіб >50 р. або при супутніх тривожних симптомах iз метою раннього виявлення раку товстого кишківника;

4) біопсія прямої кишки: при підозрі на хворобу Гіршпрунга.

Лікування

1. Нефармакологічне лікування (перший етап лікування):

• дієта — необхідно збільшити кількість харчової клітковини у раціоні до 20–30 г/добу у кількох денних порціях у вигляді, напр., пшеничних висівок (3–4 столові ложки = 15–20 г), мюслі (80 г = 5 г) або фруктів (3 яблука або 5 бананів або 2 апельсина = 5 г) — основний метод лікування функціональних закрепів, допоміжне значення при закрепі зі сповільненим кишковим пасажем.
• зміна стилю життя — слід порадити систематичну фізичну активність і регулярні спроби спокійної дефекації впродовж 15–20 хв, без посилених потуг, завжди ранком після сніданку. Пацієнт не повинен затримувати випорожнень
• необхідно відмінити усі ЛЗ, що можуть викликати закрепи (якщо можливо);
• тренування дефекації (біологічний зворотний зв’язок) — основний метод лікування диссинергії м’язів тазового дна.

2. Фармакологічне лікування:

застосовується додатково у випадку неефективності нефармакологічних методів. Розпочинати слід від осмотичних і стимулюючих ЛЗ. Тип ЛЗ і дозу необхідно підбирати індивідуально, методом спроб і помилок; якщо ефект незадовільний при монотерапії, потрібне поєднання 2 ЛЗ із різних груп. Слід продовжувати лікування впродовж 2–3 міс., а у випадку неефективності призначити функціональне обстеження товстого кишківника. При диссинергії м’язів тазового дна призначають осмотичні препарати (напр., гліцерин або макрогол) та періодично клізми з метою очищення прямої кишки від залягаючого калу (ЛЗ, що збільшують об’єм калу, а також стимулюючі засоби, посилюють симптоми). У пацієнтів із злоякісними пухлинами не слід застосовувати ЛЗ, що збільшують об’єм калу.

( Режим доступу: https://empendium.com/ua/chapter/B27.I.1.18. )

Захворювання

Синдром подразненого кишківника — це найчастіше (≈10 % усієї популяції) хронічне захворювання тонкого і товстого кишківника, що проявляється болем у животі і порушенням ритму випорожнень, що не зумовлено органічними чи біохімічними змінами. Причина — невідома. У 70–90 % хворих спостерігаються психічні розлади.

Згідно з Римськими критеріями IV, на основі домінуючих симптомів і вигляду калу вирізняють форми: з діареєю, з закрепом і змішану.

Діагностика

Згідно з Римськими критеріями IV, діагноз ставиться у тому разі, якщо рецидивуючий біль у животі вперше виник ≥6 міс. тому, спостерігається впродовж останніх 3-х міс., в середньому впродовж ≥1-го дня на тиждень і має відповідність ≥2-м з наступних критеріїв:

• наявність зв’язку з випорожненнями;
• наявність зв’язку зі зміною частоти випорожнень (діарея або закрепи);
• наявність зв’язку зі зміною форми (вигляду) стільця.

Лікування

Загальні принципи: основою лікування є добра співпраця з хворим. Потрібно пояснити йому причину симптомів і переконати в тому, що хвороба не є серйозною (особливо, що раку немає). Якщо типове лікування тривалістю 3–6 міс. не приносить бажаного ефекту, а вираженість проявів пов’язана зі стресом чи емоційними розладами, корисним може бути психологічне лікування (напр. когнітивно-біхевіоральна терапія, гіпнотерапія, релаксаційний тренінг).

Дієта: першочерговою тактикою надання допомоги є корекція дієти. Їсти слід регулярно та без поспіху; слід уникати страв, які містять велику кількість вуглеводів, що не розкладаються у ШКТ (напр., квасоля, капуста білокачанна, цвітна капуста, брюссельська капуста), або речовин, що погано всмоктуються, проте легко піддаються ферментації (сахароза [столовий цукор], лактоза [у коров’ячому молоці], фруктоза [у меді та фруктах], сорбіт [у харчових цукрозамінниках], а також уникати вживання кави і алкоголю. Для деяких хворих корисною може бути безглютенова дієта (у ≤30 % хворих із синдромом подразненого кишківника виявляється гіперчутливість до глютену, неспричинена целіакією).

( Режим доступу: https://empendium.com/ua/chapter/B27.II.4.14. )

Захворювання

Діарея – це порушення роботи шлунково-кишкового тракту, що проявляється почастішанням стільця і зміною його консистенції на більш рідку – від кашоподібною до рідкої. Додатково в випорожненнях можна помітити домішка слизу, крові і неперетравлені шматочки їжі.

Характерною ознакою діареї у дітей є поява частих, рідких ( з надмірною кількістю води)  випорожнень.

Нормальними вважаються випорожнення кашкоподібної консистенції 1-7 р. на добу з народження до 4 місяців життя, 1-3 рази на добу з 4 місяців до 2 років життя дитини.

Діагностика

У нормі у малюків різної вікової категорії частота дефекацій варіюється. У перший місяць життя стілець виникає після кожного годування, тобто близько 7-ми раз на добу. Потім до року кількість випорожнень складає 3-4 за добу. Такі цифри наведені з умовою виключно грудного вигодовування. На змішаному або штучному вигодовуванні перетравлення їжі та звільнення кишечника відбувається повільніше.

У однорічних дітей і більш старшого віку в день відбувається не більше 2-х дефекацій.

Що стосується нормальних консистенції, кольору і запаху калових мас, то це теж залежить від віку. До введення грудному малюкові додаткового прикорму виділення мають досить рідкий характер, але не водянистий, колір може бути різним – від оранжевого до зеленого.

Лікування

В першу чергу хворій дитині слід забезпечити правильну дієту. З раціону слід виключити свіжі овочі і фрукти, дуже жирну, копчену і смажену їжу. Харчування має становити:

• Відварений рис на воді, без цукру і солі;
• Сухарі з білого хліба;
• Нежирний курячий бульйон;
• М’ясо у вигляді фаршу (котлети, тифтелі), приготоване на пару.

Ні в якому разі не потрібно змушувати малюка їсти, ослаблений організм не буде вдячний додатковій роботі у вигляді переробки їжі. Коли дитина витратить свої запаси енергії, він сам попросить їсти.

Дуже важливо випивати більше рідини – вода, компот, чай. Немовлятам необхідно частіше пропонувати груди або суміш. Якщо дитина відмовляється пити, то бажано придбати в аптеці препарати для регідратації.

Дуже уважно слід стежити за станом малюка. Якщо шкіра, язик стали сухими, сечовипускання різко скоротилося в кількості, то потрібно терміново викликати бригаду швидкої допомоги.

(режим доступу: http://ya-matusya.com.ua/rozlad-shlunka-pronos-u-ditini-timchasoviy-i-hronichniy/

Захворювання

Перш за все, запор – це не тільки тривала відсутність стільця. Поряд з цим порушенням дитини можуть турбувати болі при дефекації, відчуття неповного випорожнення кишечника, зміни консистенції калових мас і деякі інші симптоми.

Залежно від фактору, який спровокував порушення нормально просування калу по кишечнику, виділяють функціональні і органічні запори. Функціональні запори, виходячи з назви, змінюють функціонування стінки кишечника, викликаючи його гіпо- або гіпертонус. Органічні запори представляють собою структурна зміна стінок кишечника.

Діагностика

По-перше, слід уточнити тривалість і симптоми виниклої проблеми і визначитися, гострий або хронічний процес у дитини.

По-друге, з’ясувати яка причина запору. Це допоможе скласти подальшу тактику ведення та лікування хворого малюка.

Якщо запор хронічний, для з’ясування причин потрібно провести обстеження кишечника одним або декількома способами:

• Рентгенографія кишечника з контрастуванням або іригоскопія (в першому випадку контрастні речовини випиваються, в другому – вводиться ректально за допомогою клізми);
• Колоноскопія з біопсією;
• Ректороманоскопія;
• Ендоректальне УЗД;
• Аналіз калу на дисбактеріоз.

За допомогою цих досліджень вдається виявити органічну причину запорів. Якщо такої не знайдено, то методом виключення встановлюється функціональний запор і проводиться аналіз факторів, які спровокували його.

Лікування

Якщо необхідно купірувати гострий запор, то дитині можна поставити гліцеринову свічку або клізму з теплою водою. Малюкам до року, коли відходженню калу передує плач або занепокоєння, можна встановити газовідвідну трубочку. Через неї вийде накопичене повітря, і немовля заспокоїться.

Терапія хронічних закрепів включає як немедикаментозні заходи, так і фармакологічні засоби.

Для початку потрібно зробити процес дефекації для малюка максимально зручним. Для цього потрібно:

• Не квапити дитину;
• Хвалити за кожну продуктивну спробу;
• Домовитися в дитячому садку про комфортні умови, виключити «масову висадку на горщик»;
• Часто, але не наполегливо пропонувати сходити в туалет;
• Привчити до спорожнення кишечника в ранкові години, після сніданку.

Разом зі створенням сприятливих умов необхідно подбати про правильне попускаючому харчуванні. Дитині слід випивати достатню кількість рідини, обов’язково снідати, часто харчуватися. У раціон повинні входити продукти, що сприяють хорошій перистальтиці – овочеві та фруктові салати, овочеві супи на нежирному бульйоні.

(Режим доступу: http://ya-matusya.com.ua/likuvannya-zakrepiv-u-ditini-timchasovih-i-hronichnih/)

Захворювання

Кашель є найчастішим симптомом застуди та грипу. Коли з’являється нежить, кашель також, зазвичай, присутній. Якщо людина страждає на застуду, кашель спочатку сухий та непродуктивний. Внаслідок інфекції слизова оболонка стає сухою та подразненою, що стимулює кашльовий рефлекс, примушуючи людину кашляти.

Найчастіші причини кашлю є:

• Гострий ларинготрахеїт (круп) – вірусне запалення горла та трахеї. Найчастіше уражає дітей у віці від 3 до 5 років. Супроводжується «лаючим» кашлем, що може бути небезпечним.
• Гострий трахеїт – запалення трахеї, що супроводжується грубим, сухим, але не «лаючим» кашлем. Його важко лікувати, і він часто присутній, навіть якщо загалом дитина почувається добре.
• Гострий бронхіт – інфекційне захворювання нижніх дихальних шляхів або бронхів.
• Гострий обструктивний бронхіт або бронхіт з бронхо-обструктивним синдромом.

Такий стан потрібно вважати загрозливим, потрібно негайно звернутися до лікаря.

• Кашлюк – інфекційне дитяче захворювання, що супроводжується сильним кашлем. Кашлюк викликається бактерією Bordetella pertussis. Захворювання може навіть становити загрозу життю, особливо для дітей, молодших 6 місяців, а також для тих, хто не має вакцинації.
• Інші. Причинами кашлю у дітей також можуть бути: алергічний риніт, захворювання шлунка та кишечника, стресові ситуації для дитини, потрапляння сторонніх тіл у дихальні шляхи.

Лікування

На жаль, швидке лікування сухого кашлю не завжди можливе. Багато хто часто нехтує першими симптомами і лише при сильному кашлі починає вживати заходів. Так що однозначних рекомендацій дати неможливо. При цьому можна порекомендувати кілька способів лікування:

Медикаментозна терапія. Сучасна фармакологія пропонує сьогодні таблетки, пастилки, інгалятори, лікарські сиропи та настоянки.

Інгаляції. Такі процедури можна робити як у домашніх умовах, так і в клініці. У домашніх умовах для інгаляції підійде відвар липи, мати-й-мачухи, шавлії, евкаліпта.

(Режим доступу: https://www.unian.ua/health/country/895522-yak-vilikuvati-suhiy-kashel-v-doroslogo-ta-ditini.html).

Порушення когнітивних функцій є одним з найбільш частих неврологічних симптомів. Зниження концентрації уваги, погіршення пам’яті – найчастіші скарги пациентів у невролога. Когнітивні порушення зустрічаються у постінсультному періоді, при розсіяному склерозі, як наслідок хронічної цереброваскулярної недостатністі та при інших захворюваннях. По вираженості когнітивні порушення поділяють на легкі, помірні і тяжкі.

Деменція — один з видів тяжких когнітивних порушень. Клінічна картина деменції складається з когнітивних, поведінкових, емоційних розладів і порушень у повсякденній діяльності. Для дослідження когнітивних функцій використовують клінічні методи (збір скарг, анамнезу хворого) і нейропсихологічні тести. Вибір терапевтичної тактики залежить від причини і вираженості когнітивних порушень. Поліетіологічність біологічної природи когнітивних розладів обмежує можливості їх фармакотерапії, тому для таких пацієнтів, в основному, проводяться програми поведінкової, психологічної, корекційно-педагогічної реабілітації. Поряд з тим продовжується пошук адекватної фармакотерапії.

Бачинська Н.Ю., Демченко О.В., Полєтаєва К.М., Холін В.О. // Международный неврологический журнал. 2012.- № 1-2.- (48)).

Ендоскопîя – (від грец. εντόςn — всередині та грец. Σκοπός — глянути) — медичний метод спостереження змін всередині тіла та обстеження внутрішніх органів людини за допомогою медичного приладу – ендоскопа, без порушення цілісності шкірних покривів та слизових оболонок.

Колоректальний рак (КРР) — це злоякісна пухлина товстого кишечника та прямої кишки у людини, що походить з епітеліальних клітин, що вистеляють внутрішню поверхню товстої та прямої кишок. КРР — одна з найпоширеніших злоякісних пухлин, що займає 3 місце за частотою після раку легень, простати або раку молочної залози в залежності від статі хворого. В Україні захворюваність КРР становить ≈37 нових випадків на 100 тис. населення на рік, в інших європейських країнах: найвища розповсюдженість в Чехії (60.3 чоловіки, 32 жінки), Угорщині (60 та 35), Словаччині (51 27), Німеччині (45 і 32). Найнижча захворюваність на КРР спостерігається в Греції (17.4 і 14), Румунії (21.1 и 14.3), Литві (25 і 17), Фінляндії (25.2 i 21.2) и Латвії (26 i 19.1).

Для постановки діанозу КРР застосовуються ендоскопічні методи дослідження: колоноскопія та ректороманоскопія під час яких лікар-ендоскопіст визначає підозріле утворення товстої кишки. Під час ендоскопічного дослідження виконується біопсія підозрілого на КРР утворення з подальшим патогістологічним аналізом біоптату.[10] Менш чутливим методом є пасаж барію з подальшим рентгенологічним дослідженням товстої кишки. Комп’ютерна томографія, МРТ та ПЕТ застосовуються при підозрі наявності віддалених метастазів КРР.

Колоноскопія нині широко застосовується для діагностики та лікування захворювань товстої кишки і є «золотим стандартом» діагностики більшості її захворювань.

Застосування колоноскопії вважається найефективнішим методом скринінгу на предмет новоутворів товстої кишки у пацієнтів віком понад 50 років та у молодших пацієнтів з підвищеним ризиком колоректального раку. З огляду на високу і дедалі зростаючу захворюваність на колоректальний рак в Україні потреба у виконанні колоноскопії нині збільшується і охоплення диспансерних груп недостатнє.

Незадовільна підготовка кишки є найбільшою перешкодою для ефективної колоноскопії. Вона подовжує час проведення апарату до сліпої кишки і час його виведення та зменшує відсоток виявлення як малих , так і великих поліпів. Американська робоча група рекомендує вважати підготовку адекватною, якщо вона дозволяє (беручи до уваги технічні обмеження обстеження) виявляти поліпи розміром ≥ 5 мм. Економічні витрати від повторних обстежень, пов’язаних з незадовільною підготовкою кишки, є суттєвими. Тому контроль за якістю підготовки в умовах обмежених фінансових і технічних ресурсів України має важливе значення.

(Режим доступу: http://endoscopy.com.ua)